«Несіть квіти на могилу патріархату»: репортаж із маршу жіночої солідарності

За пів години до початку маршу за права жінок біля виходу зі станції Університет вже чергує поліція. Навпроти облдержадміністрації стоїть кілька колон нацгвардійців. На розі вулиці – активісти громадської організації «Традиції і порядку», яка називає своєю метою побудову держави на засадах християнських цінностей. 

Пів року тому, під час тижня KharkivPride, вони разом з іншими праворадикалами намагалися зірвати лекцію екс-нардепа та громадського діяча Олеся Донія про толерантність й облили його зеленкою. А напередодні першого в Харкові маршу рівності агітували за захист традиційних цінностей плакатом із родиною у традиційних російських костюмах.

Згодом перші учасниці і учасники маршу починають формувати колону і розгортати плакати. Один із них – «Несіть квіти на могилу патріархату!». Його розгортають із відповідним скандуванням. За мить з’являється хлопець у синьому піджаку та з квітами в руках – намагається щось сказати, але його перекрикують мегафони.

Гасло цьогорічного маршу: «Жінка на часі». Воно покликане нагадати суспільству, що сьогодні, в умовах невирішеної проблеми домашнього насильства, випадків трудової дискримінації та широкому розповсюдженні сексистської реклами боротьба за права жінок лишається необхідною.

«Марш жіночої солідарності у Харкові – подія, яка має надихнути, підтримати та заохотити одна одну до боротьби за свої права та права інших жінок», – говорить одна зі співорганізаторок маршу та учасниця об’єднання «Сфера» Юлія Сізон. – Проблеми та перешкоди [пов’язані з ґендерною нерівністю] є досить важливими та універсальними, щоб жінки, які можуть мати в чомусь різні погляди на фемінізм, вийшли разом на марш заради їх подолання».

«Не тьолочка», «Не кицька», «Не лялька»

Серед учасників та учасниць маршу дуже різні люди: як із веселковою символікою та яскраво пофарбованим волоссям, так і у цілком повсякденному вбранні. Є багато хлопців та чоловіків, один із яких тримає плакат «Мені не потрібен патріархат», а також родина у повному складі.

«Нам важливо бути тут, бо ми поділяємо цінності маршу, – запевняє Катерина Шутальова, яка прийшла на акцію з чоловіком та двома доньками. – Ми неодноразово брали участь у ньому, але для наших дітей він перший».

У кінці колони йдуть школярки з плакатами. 

«Коли наші батьки увімкнуть телевізор, то перше, що вони подумають: «Слава Богу, там немає моїх дітей». А вже в наступному кадрі побачать нас», – жартують вони.

Хлопці з «Традицій і порядку» перемовляються про те, чи вдалося подарувати квіти. Виявляється, їх ніхто так і не взяв. Хоча самі учасниці стверджують, що не проти привітань із 8 березня.

«На мою думку, кожна людина, для якої рівність прав та можливостей для жінок, а також їхня свобода, безпека і гідність є цінностями, має право святкувати цей день та поздоровляти один одного», – вважає Юлія.

Поступово колона рушає. Посередині йдуть чотири дівчини, вбрані у сукні та костюми-кігурумі з плакатами «Не тьолочка», «Не кицька», «Не лялька», «Не принцеса». Увагу також привертає плакат із написом «Легалізація проституції = легалізація насильства».

«Ми на даний час не заявляємо офіційної позиції з цього приводу, – зазначає Юлія. – Але на мою власну думку найбільш ефективною з існуючих є так звана “шведська модель” боротьби з проституцією. Вона полягає в тому, що кримінальну відповідальність передбачено для тих, хто продає і купує чуже тіло, тобто сутенеров і клієнтів. А не для тих, кого бідність та системна нерівність штовхають до того, щоб продавати своє тіло».

Протягом ходи під барабанний дріб учасники та учасниці скандують «Майдан Свободи для вільних жінок», «Нумо, Харків, права замість парків», «Нас не треба захищати, на нас не треба нападати», «Сьогодні боротьба – завтра права», «Сестри і брати рівні в боротьбі». 

У якийсь момент християнські націоналісти намагаються перекрити дорогу колоні, але їм це не вдається. Сторонні перехожі, що йдуть тротуарами та спостерігають за маршем з балконів будинків, масово фільмують його на смартфони. У відповідь їм приязно махають руками.

Врешті-решт колона досягає будівлі історичного музею. У імпровізованому колі співають «Плакала» KAZKA та «Pleasantly Blue» 4 Non Blondes. Далі висловлюють свої думки в форматі вільного мікрофона. Одна з ораторок – дівчинка, що проголошує у мегафон гасло зі свого плакату. «Дівчата рулять!» – каже вона й під оплески повертається до своїх батьків, кидаючись їм у обійми.

Антон Григоров, фотографії – Катерина Переверзева